Диво зима
Жила собі маленька дівчинка,звали її Аліса. Одного ранку прокинувшись
дівчинка подивилася у вікно. І побачила там,як їй здалося, диво. Всі домівки та
земля були вкриті цукровою ватою,дерева покриті цукровою глазур’ю,а на вікнах
візерунки,ніби цукрові льодяники.
Дівчинка швидко побігла до мами і весело закричала: -
Мамо,ти бачила
це диво за вікном? Все вкрито цукровими солодощами. Мама лагідно посміхнулася,взяла Алісу за
руку і підвела до вікна і мовила: - Це чарівниця Зима
зі своїми помічниками вночі господарювали. Цукрова вата на домівках це - сніг,на
деревах не цукрова глазур,а іній.
Ну а вікна розмалював пан Морозенко. І тут
Аліса швидко побігла до своєї кімнати одягатися,щоб скоріше вибігти на вулицю і
погратися з дивами зими.
КАЗКА
ПРО ЗИМУ Прийшла
в Україну Зима. Холодна,
снігова і зла. Засипала міста і села снігом, закувала річки і озера кригою. Любила вона діток морозити, щічки щипати, слизькі тротуари робити, щоб вони
падали і плакали.
Але дітки зраділи приходу Зими, повиходили на вулицю і
почали веселитися, грати в сніжки, кататися на ковзанах та санчатах, ліпити
сніговиків. Хлопчики та дівчатка зовсім не боялися Зими, а навпаки раділи їй.
Побачила Зима, що її не бояться діти,а навпаки дуже раді і захотілося їй теж з
дітками погратися. Так вона подружилася з дітьми.
Зимові
пригоди зайчика Якось взимку зайчик вирішив прогулятись. В
нього був поганий настрій. І пішов він до хатинок, де мешкали люди. Хатинки знаходились недалеко від лісу. Йшов зайчик йшов і побачив вогник
у віконечку та вирішив зазирнути в двір,де проживала родина:тато,мама та дві
доньки. Тато з мамою готували смачну їжу і накривали на стіл. Було свято-Новий
рік. Дівчатка прибирали різнокольоровими кульками
ялинку. Настрій
у людей був чудовий. Від побаченого зайчику стало дуже сумно і він повернувся до лісу. Зайчик
сів на пеньок і так гірко заплакав,що почули звірі. Білочки,зайченята. ведмеді
та вовки прибігли і запитали, чому він так гірко плаче. Як мені не плакати,йшов
я йшов і натрапив на хатинку,де мешкають люди ,а в них там і ялинка гарна і
смакоти багато. А у нас в лісі ні їжі ,ні ялинки новорічної немає. Сіли звірі
та й почали втішати зайченя. Ялинка у нас є,але немає чим прикрашати. А що до
їжі,звірі почали думати в кого які є
запаси. Звірі поприносили свої зимові запаси
і накрили на пеньочку святковий стіл. Зайченя повеселішало ,а потім знову
заплакало. Але у нас не має чим прикрасити ялинку? І тут з’явився дід Мороз і запитав у звірів ,чому
вони такі сумні? Звірі
розповіли про все діду Морозу. Дід Мороз вирішив
зробити звіряткам Новорічне свято. Він прикрасив ялинку
різнокольоровими кульками та вогниками. А
щоб звірята відсвяткували Новій рік у теплі ,подарував їм хатиночку,де було
затишно і весело. Звірята були дуже вдячні діду Морозу за Новорічне свято та подарунки. З
того часу звірі почали жити дружно і допомагали один одному.
Сидоренко Денис
|